«Алфьорова? Це та красива, що з Д´Артаньяном в любов грала?», - так з заздрістю в голосі згадують про цю актрисі. А чи замислювалися ми, що дала Ірині Алфьорової її зовнішність, крім таких компліментів? Що є краса для російської жінки - дар Божий або, навпаки, покарання?
Перші прихильники
«Московська красуня з очима», як її будуть називати в Гітісі (Державний інститут театрального мистецтва), насправді народилася далеко від столиці - у Новосибірську тринадцятого березня 1951 року. Її батьки хотіли стати акторами, але завадила Велика Вітчизняна війна, яку вони пройшли удвох від першого дня аж до Дня Перемоги. А, надивившись, як тисячами гинуть безневинні люди і руйнуються долі сімей, Ксенія Архипівна і Іван Кузьмич вирішили вивчитися на адвокатів і захищати кожного, кого зможуть. Але мрія про акторство вперто не хотіла йти, і вони створили прямо у дворі будинку самодіяльний дитячий театрик. А обидві їх дочки блищали у ролях Дюймовочки так Попелюшки. Особливо гучний успіх мала молодша - Ірочка. Хлопчаки аплодували юної спокусниці до болю в долонях. А вранці батьки збирали на балконі записки з пропозиціями вічної дружби і букети, зібрані на сусідських клумбах. Як тільки малолітні шанувальники примудрялися закидати їх на п'ятий поверх, де жили Алферовы...
Але дівчинка росла не тільки красунею, але і скромницею. І в школі, і потім в інституті славилася неприступністю. І справа не в тому, що Ірина, усвідомлюючи свою красу, була розбірливою нареченою. Просто не прийшов тепер час її любити. Не випробувавши цього почуття, вона навіть не змогла зобразити його на сцені, за що ледь не вилетіла з Гітіса з формулюванням «профнепригодна». Не грала вона ніколи і почуттями своїх шанувальників, не кокетувала заради забави, а щиро вірила, що її перший поцілунок повинен відбутися в Загсі. Одного разу до батьків Алфьорової навіть приходила мама одного з численних сумирно закоханих з гнівною промовою: «Ваша Іра просто губить нашого сина! Якого принца вона чекає?!»
Дві зірки в одній родині
Олександр Абдулов і Ірина Алферова. За історією їх любові, затамувавши подих, стежила вся країна. Немов кіно про закордонну любов дивилися. Він зробив їй пропозицію у величезному, покритому жовтими кленовим листям парку: «Візьмеш мене в чоловіки?» А вона відповіла, втомившись від подібних пустословных пропозицій: «Пронесешь на руках через весь парк, тоді відповім!» І ось вже від Москви до самих до околиць шанувальники сперечаються, скільки саме кілометрів він її ніс, давно вже минувши став історичним парк...
Ірина поїхала зніматися в Югославії (затьмаривши, до речі, кандидатуру прославленої французької красуні Катрін Деньов). Зйомки затягнулися, і їй довелося зустрічати Новий рік у чужій країні абсолютно одного. Прийшла в готель, відкрила двері в кімнату, а там не букет, а букетище з троянд, та ще й записка від Нього: «найпрекраснішою жінці!». Чи не наступне ранок радянські дружини дорікали радянських чоловіків за жалюгідні букетики гвоздик: «А ось Абдулов своєї Алфьорової!»...
Нарешті, «лавсторі» найкрасивішою пари в СРСР завершилася весіллям. І тут же настали будні. Абдулов - провідний актор театру імені Ленінського Комсомолу, улюбленець режисера Марка Захарова, був постійно зайнятий на репетиціях, прем'єри, спектаклях, гастролях. Алфьорової, немов на противагу, діставалися лише другорядні ролі, а то і зовсім участь у масовці. Це у них, в Голлівуді, кожна більш-менш гарненька мордочка «розкручується» менеджерами і продюсерами, а одна з найкрасивіших і талановитих актрис нашої з вами батьківщини роками перебувала в стані простою. Чекала пропозицій від режисерів, ролей у рідному театрі, участі коханого чоловіка. Не дочекалася. Навіть у свята тишу в будинку порушували дзвінки не від Абдулова, а від його настирливих шанувальниць з усього Союзу. «Доброжелательницы» відкрили їй очі на те, що навіть очі неземної краси не можуть утримати чоловіка...
Від депресії рятували дочка Ксенія і кіно, де, на наше щастя, актрисі пощастило більше, ніж у театрі. Чи можемо ми, наприклад, уявити собі іншу особу у Констанції «Трьох мушкетерах»? Ні, тільки сумний погляд Алфьорової і її ніжна усмішка...
На зйомках фільму «З коханими не розлучайтеся» актриса зустрілася з власним пропащим чоловіком і зіграла трагедію розлучення колишніх закоханих так, що глядачі ридали в кінозалах. Розважали себе так: «А ось у реальних Абдулова і Алфьорової так ніколи не трапиться!» Коли стало відомо, що зіркова пара розлучилася, довго не могли повірити: «Не може бути! Така красива пара!». Як ніби краса - це гарантія сімейного щастя...
З коханими не розлучайтеся
Алфьорова відчувала себе, немов баба біля розбитого корита. Їй здавалося, що їй не дають ролей у Ленкомі, значить, вона - нікчемна актриса. А якщо не змогла створити міцний домашнє вогнище, то і як жінці їй гріш ціна. Ночі безперервно вона займалася самобичуванням...
І знову її врятував кінематограф. Та й де актриса-домосида по своїй натурі ще могла зустріти свою долю, якщо не на знімальному майданчику? Ірина Алферова і Сергій Мартинов закохалися один в одного на зйомках фільму «Зірка шерифа». Грати любов їм було за сценарієм, але вони не розтиснули рук, не відвели піднесених поглядів і після слів режисера «Стоп! Знято!» та й чи могло бути інакше. Вона - жінка рідкісної краси, зголодніла за ніжності та піклування так, що хоч вовком виття. Він, популярний у сімдесяті-вісімдесяті роки актор, який грав то казкових царевичей, то благородних білогвардійських офіцерів, і в реальності виявився для неї Прекрасним Принцом. Службовий роман просто не міг не перерости в щасливий шлюб. Мартинов - повна протилежність Абдулову. Теж актор за професією, але абсолютно байдужий до кар'єрі і славу. Теж чоловік привабливий, але абсолютно не ласий на компліменти і нескромні пропозиції шанувальниць. Для нього слова «З коханими не розлучайтеся» стали керівництвом до дії. Він перетворився на справжнього ангела-хоронителя для Ірини, весь час знаходився поруч, відмовлявся від далеких гастролей або зйомок, аби ні на день не залишати улюблену одну. Він повторював їй невтомно: «Ти найкраща! Хто, як не ти, гідний щастя? Не я один тебе обожнюю, глядачі від тебе просто без розуму!»
Наче справжній Пігмаліон, новий чоловік створив нову Ірину Алфьорову. Для яка розчарувалася і в професії, і в сімейному житті актриси його віддана любов стала найбільш ефективної психотерапією. Вона ризикнула піти від Захарова, і почати кар'єру з нуля в новому експериментальному театрі під назвою «Школа сучасної п'єси». Давні прихильники Ірини просто щасливі милуватися нею, нарешті, на перших ролях.
Мама Іра врятує!
Ірина Іванівна далі хороша, навіть помолодшала без новомодних пластичних операцій і косметичних процедур. Немов підживилась від любові. А цього світлого почуття тепер і на роботі, і в її будинку предостатньо. І хоча дочка Ксенія вже сама доросла жінка, материнська роль для Алфьорової по -, як і раніше залишається головною. І дитячі голоси в її будинку не змовкають, адже вона виховує сина померлої сестри Тетяни і двох дітей Сергія Мартинова, мати яких теж раптово померла. Коли Алфьорову запитують про її педагогічних принципах, як багатодітній матері, відповідає: «Стелю соломку. Мої діти досить сьорбнули випробувань. І я улюбленця їх, як можу. Вони повинні бути впевнені в тому, що мама Іра врятує від усього!».
Коли то вона намагалася направити Ксенію на правильний, на її думку шлях. Просила Бога тільки про одному, щоб донька уникла її помилок - раннього невдалого шлюбу і незавидній акторської частки. Та успішно закінчила юридичний факультет і почала працювати. Мама не нарадовалась. До речі, Абдулов теж схвалив професію доньки. І раптом як грім серед ясного неба - Ксенія знялася в кіно, кинула кар'єру, вискочила заміж за популярного актора Єгора Бероева...
Після цих подій Ірина навіть поради перестала давати іншим дітям. Вона переконана: кожен повинен пройти свій шлях, знайти своє покликання, отримати свою порцію шишок. А власну завдання як дружини і матері Алфьорова бачить в тому, щоб створити вдома відчуття свята. Свята не з якого-або приводу, а для душі. Вона завжди готова проявити щохвилинне увагу і турботу. Приготувати смачний обід, накрити на стіл, поговорити з дітьми про минулий день - це ж так просто. А в результаті досягається найважливіша мета - зробити щасливими улюблених людей...
Будинок та робота? А як же краса, яку інші зірки не втомлюються нам демонструвати? На світських тусовках Алфьорова не світиться, на перші обкладинки журналів не прагне, модні фітнес клуби не відвідує. Новий фільм з нею в головній ролі під назвою «Любовні історії» купила вся Європа. Крім Росії. В театр на спектаклі з Алфьорової квиток не дістанеш, так глядачі зголодніли за її грі. Залишається тільки переглядати старі фільми і зітхати разом з Боярським-Д´Артаньяном: «Ах, Констанція, Констанція! Дав Бог таку красу...»
Автор: Марина Холодова