ЛИСТ ПОДПИСЧИЦЫ:
«я Живу з батьками, мені 25, зустрічаюся з хлопцем (йому 26) близько року. І зараз ми вирішуємо питання про те, щоб жити з ним разом. Хоча я не правильно висловилася, це я вирішую, він згоден, а я роздумую.
Справа в тому, що він став дозволяти собі на мене покрикувати, причому покрикувати в наказовому тоні, якщо приходжу до нього додому (він один живе), то принеси, подай, давай, ти ж жінка. Спочатку Я робила це з задоволенням, любила. І готувала, і прибирала і прала.
Потім був випадок - якось прийшла з роботи до нього, дуже втомилася, ніяких сил, а він знову давай неси їжу, давай прибирай, мужик ж прийшов. Я йому відповідаю спокійно - я втомилася, ляжу, і лягла. Що тут було! він розсердився і давай на мене кричати - ти вівця! не розумієш чи що як правильно з мужиком треба. Я заплакала, пішла додому. На наступний день дзвонить мені й каже, що це ти ображаєшся, сама винна, він не розуміє свою провину, він завжди прав.
А я вже нічого для нього робити не хочу, роблю, тому що начебто правильно, я жінка. Юля, може я насправді не права, і жінка повинна робити все це, але як то погано на душі. Від його слів грубих дуже погано. І таких ситуацій стає більше. Трохи не по його, він дорікає мене тим, що я не жінка...
Мама мені каже, що в сімейному житті доведеться багато терпіти, що грубість ще дурниця, а я розумію, що так не хочу. Начебто і люблю його, звикла, про дітей думаємо. Підкажіть, будь ласка! З повагою, Надія»
ВІДПОВІДЬ АВТОРА;
На життєвому шляху кожного з нас виникали ситуації, коли потрібно робити вибір. Вибір - завдання не завжди проста, вибір - така чаша терезів, таке коливання між «треба, правильно» і «хочу, не хочу».
І часто «треба» і «хочу» набирає один з одним в різкий конфлікт. «Треба» - це те, чого вчили нас мама і тато, це те, що ми почули в школі від суворої вчительки, це те, що прочитано нами у якусь давню статті у старому журналі.
І це «треба» згодом стає нашим авторитетом - тим, що веде нас по життю. Ми орієнтуємося по суті на абсолютно чужі норми, чужі шаблони та правильності. І дивуємося потім - начебто за нормами живу, але що-то як не радісно.
Знайдемо чужі «треба» на прикладі Надії.
1. не розумієш як правильно з мужиком треба,
2. ти ображаєшся, сама винна
3. роблю, тому що начебто правильно, я жінка.
4. жінка повинна робити все це
5. він дорікає мене тим, що я не жінка.
6. Мама мені каже, що в сімейному житті доведеться багато терпіти, що грубість ще дурниця
Виходить, що молода жінка починає вішати на себе чужі ярлики: «я погана жінка», «я винна», «в сімейному житті треба терпіти». «Гарний» букетик. Вона затисне свої почуття в міцний кулачок, буде все життя терпіти і звикне-злюбиться з думкою «я якась неправильна жінка». Ну і перспективка!
Не варто почуття в кулачок затискати. Вони наші помічники. І саме вони, а не «треба» здатні вивести нас на правильне рішення.
Почуття дозволяють помітити перші дзвіночки про те людину, яка поруч з вами. Адже головне завдання перед кроком у серйозні стосунки «познайомитися» з недоліків людини. Саме з вадами.
Треба чітко усвідомлювати, що недоліки, слабкі сторони є у кожної людини. А тебе, у мене, у нього. Але для себе кожен визначає, з чим (якими недоліками) він готовий жити, а з чим категорично не сприймає.
Грубість. Звичайно, грубість грубості ворожнечу. Бувають різні ситуації (втомився на роботі, вона його підлогу мити змушує, а він їй - відстань), бувають і жінки-провокатори (ображають чоловіка - «що ти за мужик такий»).
Але! Коли грубість виникає на те, що жінка втомилася і його слова принижують її - варто задуматися. Добре задуматися.
Принижувати людини - не прояв любові, а лише душевна неохайність.
І якщо з неохайністю в побуті жити можна, то з душевної - на жаль, боляче.
Юлія Ігнатьєва