Лікаря хочеться відкласти скальпель посеред операції, вчителю прогуляти заняття, банкіру забути, що таке фінанси… Стан, коли професіонал раптом виявляє: те, що ще вчора було важливо зробити добре, сьогодні стало байдужим і навіть відразливим, психологи називають «синдромом емоційного вигоряння».
«яка дивина! Так кому хоч раз не хотілося йти на роботу!» - скажете ви. У тому-те і суть, що справа йде не про разовому небажанні, а про систематичному, коли таке відчуття виникає знову і знову. Ви думаєте, синдром емоційного вигоряння наздоганяє невдах, людей, що не відбулися? Як ні парадоксально, в першу чергу він вражає успішних. На піку інтересу до роботи раптом виникає дивне бажання все кинути і піти.
Головне прикмети синдрому - хронічна втома, падіння ефективності, байдуже і навіть агресивно-роздратоване ставлення до справи, яким займаєшся, і до колег. Людина, що страждає від «вигоряння», постійно відчуває свою неспроможність і надмірність висунутих йому вимог.
Іноді цей синдром вражає не тільки душу, а й тіло, у прямому розумінні. Людина фізично почуває себе погано, наприклад, болить голова або шлунок, причому тільки по буднях, у вихідні самопочуття в нормі.
Увага: перевантаження!
Саме вона є чи не першою причиною, що викликає вигоряння. Причому часто ми самі взваливаем на себе непосильний тягар. Відбувається парадоксальна ситуація: чим истощеннее ми себе відчуваємо, тим більше справ прагнемо звалити. Чому? Та тому, що відчуваємо себе винними за те, що перестали відчувати ентузіазм до роботи, і намагаємося компенсувати за рахунок збільшення навантаження. І нарощуємо темпи до тих пір, поки не досягаємо критичної межі. І саме підступне - спочатку це стан не сприймається як некомфортний. Іншими словами, коли робота - наркотик, людині, як і всякому наркоману, нічого іншого не залишається, як постійно збільшувати «дозу».
Ще одна причина вигоряння - таке прекрасне, на перший погляд, якість, як стриманість. Коли людина змушений тримати себе в руках, суворо контролювати, вважати, що він не має права на помилку, коли він повинен служити прикладом для колег - ризик вигоріти істотно збільшується.
Вимагаємо змін!
Перша думка, яка приходить в голову, - треба все міняти, причому радикально. Однак, змінивши сферу діяльності або навіть помінявши роботу, ми багатьом ризикуємо: кар'єрою, в яку доклали масу зусиль, матеріальним благополуччям, соціальним статусом. Так і де гарантія, що на новому місці не чекає те ж саме?
Синдром вигоряння - не небезпеку, а, скоріше, попередження, яке посилає наше «я». Таким чином він намагається достукатися до нас, повідомити про проблеми. Треба вникнути в це послання і спробувати знайти баланс між розумом і почуттям.
Перший і головний крок на шляху - відпочинок. Дайте собі можливість перевести дух. Візьміть хоча б тиждень відпустки і присвятіть час тільки собі. Люди творчих професій (їх робота пов'язана з величезною емоційної віддачею) так і роблять. Наприклад, письменник-сатирик Михайло Задорнов їде в будиночок в лісовій глухомані під Ригою і з захватом майструє фігурки з дерева; режисер Галина Волчек «ховається» на дачі в Підмосков'ї, де ходить по ягоди-гриби. І ви займіться тим, що до душі. Добре і з користю відпочивши, ви зможете зрозуміти, що саме так підірвало ваші сили. Може, ви не втомилися від самої роботи, а від довгого маршруту, по якому доводиться на неї добиратися? Або ви зрозуміли, що кількість посадових зобов'язань, що взяли на себе, можна перерозподілити або передати комусь із колег?
Ще один дієвий спосіб впоратися з вигорянням - тимчасова зміна занять. Дуже допомагає навчання. Як ви думаєте, чому наші зірки шоу-бізнесу з таким задоволенням беруть участь у проектах, де доводиться освоювати нову для себе ремесло фігуриста, танцюриста, няні? Тому що будь-яка навчання дозволяє відчути, що світ великий і не обмежується вузькими робочими рамками. Спробуйте зайнятися ніж-то менше екстремальним, ніж стрибки на льоду, наприклад, вивченням мов або опанувати новим навичкам - та хоч мыловарением в домашніх умовах. Крім того, позиція учня дозволяє задовольняти природне людське бажання отримувати, а не тільки віддавати.
Напевно, тільки глухий сьогодні не чув про йогу. Між тим йога корисна не тільки для тіла, але й душі. Медитуючи, споглядаючи своє внутрішнє «я», можна навчитися управляти емоціями без шкоди для здоров'я. Йога - філософія, яка дозволяє переглянути погляди і на себе, і на світ.
Одним словом, емоційного вигоряння не вирок, а лише етап зростання - особистісного і професійного. Людей, які «згоріли», і не один раз, чимало. Але це не означає, що від них залишилися лише угольки, всі відновлюються. Якщо тривожні ознаки наздогнали вас і на новому етапі, значить, ви дозріли для росту та розвитку. Або у ваше життя просяться зміни.
Автор: Ольга Наконечна